Щоденник самоосвіти та підвищення професійного рівня
Додайте текст тут...
06.09.2022р.
Опрацювання методичної літератури на тему: «Сюжетно-рольова гра як оптимальна провідна діяльність дошкільника»
В ДОШКІЛЬНОМУ ВІЦІ ПРОВІДНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ Є ГРА (І САМЕ СЮЖЕТНО-РОЛЬОВА), ЯКА НА КОЖНОМУ ЕТАПІ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ ВИЗНАЧАЄ ОСОБИСТІСНЕ СТАНОВЛЕННЯ, ВСЕРЕДИНІ ЯКОЇ ВИНИКАЮТЬ НОВОУТВОРЕННЯ ТА ПЕРЕДУМОВИ ДЛЯ ЗАРОДЖЕННЯ НАСТУПНИХ ВИДІВ ДІЯЛЬНОСТІ.
ГРА ЯК ПРОВІДНА ДІЯЛЬНІСТЬ ВІДІГРАЄ ВИЗНАЧНУ РОЛЬ У РОЗВИТКУ ПСИХІКИ ТА ОСОБИСТОСТІ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНИКА: В НІЙ ФОРМУЮТЬСЯ ДОВІЛЬНА УВАГА, ПАМ'ЯТЬ; РОЗВИВАЄТЬСЯ РОЗУМОВА ДІЯЛЬНІСТЬ; ВДОСКОНАЛЮЄТЬСЯ УЯВА; ВІДБУВАЄТЬСЯ ПОДАЛЬШИЙ СОЦІАЛЬНИЙ РОЗВИТОК; РОЗВИВАЮТЬСЯ ПОЧУТТЯ; РОЗВИВАЄТЬСЯ РОЛЬОВА РЕГУЛЯЦІЯ ПОВЕДІНКИ.
ГРА ВІДІГРАЄ РОЛЬ У РОЗВИТКУ МОВЛЕННЯ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНИКА: ІГРОВИЙ СЮЖЕТ ПОТРЕБУЄ МОВЛЕННЄВОГО СПІЛКУВАННЯ, ВМІННЯ ВИСЛОВЛЮВАТИСЯ, ОБҐРУНТОВУВАТИ ДУМКИ, ЗВЕРТАТИСЯ З ПРОПОЗИЦІЯМИ, ПРОХАННЯМИ, ВИБАЧЕННЯМИ, ЗДАТНОСТІ ІНТОНУВАТИ МОВУ РІЗНИХ ПЕРСОНАЖІВ.
В СУЧАСНОМУ РОЗУМІННІ ГРА - ЦЕ ФОРМА ДІЯЛЬНОСТІ В УМОВНИХ СИТУАЦІЯХ, ЯКА НАПРАВЛЕНА НА ЗАСВОЄННЯ СУСПІЛЬНОГО ДОСВІДУ. ВСТАНОВЛЕНО, ЩО ФОРМУВАННЯ ОСОБИСТОСТІ ВІДБУВАЄТЬСЯ ЗАВДЯКИ ГРІ.
ГРА - НАЙБІЛЬШ ДОСТУПНИЙ ДЛЯ ДІТЕЙ ВИД ДІЯЛЬНОСТІ. ЩОБ КРАЩЕ ПІЗНАТИ СВІТ, ТРЕБА НАВЧИТИ ДІТЕЙ ГРАТИ І ВІДОБРАЖАТИ У ГРІ ЦЕЙ СВІТ. У ГРІ ЗАСВОЮЮТЬСЯ ЗНАННЯ І ВРАЖЕННЯ ВІД НАВКОЛИШНЬОГО СВІТУ, ВИЯВЛЯЮТЬСЯ ОСОБЛИВОСТІ МИСЛЕННЯ ТА УЯВИ ДИТИНИ, ЙОГО ЕМОЦІЙНІСТЬ, АКТИВНІСТЬ, РОЗВИВАЄТЬСЯ ПОТРЕБА В СПІЛКУВАННІ.
В ГРІ ДИТИНА ВІДЧУВАЄ СЕБЕ АКТИВНИМ ДІЯЧЕМ, ЯКИЙ ПОСТІЙНО ЗНАХОДИТЬ І ВІДКРИВАЄ ДЛЯ СЕБЕ ЩОСЬ НОВЕ В НАВКОЛИШНЬОМУ СВІТІ, І ТАКИМ ЧИНОМ ВХОДИТЬ У ЦЕЙ СВІТ, ЗАЛУЧАЄТЬСЯ ДО ОТОЧУЮЧОГО ЙОГО ЖИТТЯ.
ЩОБ ВІДЧУВАТИ СЕБЕ КОМФОРТНО, СПОКІЙНО І ВПЕВНЕНО, КОЖНА ДИТИНА МАЄ НАВЧИТИСЯ ВСТАНОВЛЮВАТИ ЗВ'ЯЗКИ З ОДНОЛІТКАМИ ТА ДОРОСЛИМИ ЛЮДЬМИ, СПІЛКУЮЧИСЬ З НИМИ В РІЗНОМАНІТНИХ ЖИТТЄВИХ СИТУАЦІЯХ.
ВІЛЬНА СЮЖЕТНО-РОЛЬОВА ГРА ПРИВАБЛЮЄ ДИТИНУ ТИМ, ЩО У ГРІ ДИТИНА ВІДЧУВАЄ ВНУТРІШНЮ СВОБОДУ, ЇЙ ПІДВЛАДНІ РЕЧІ, ДІЇ, ВІДНОСИНИ - ВСЕ ТЕ, ЩО В ПРАКТИЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ДОСЯГАЄТЬСЯ ВАЖКО. СТАН ВНУТРІШНЬОЇ СВОБОДИ ПОВ'ЯЗАНИЙ ЗІ СПЕЦИФІКОЮ СЮЖЕТНО-РОЛЬОВОЇ ГРИ - ДІЯМИ В УЯВЛЕНІЙ, УМОВНІЙ СИТУАЦІЇ. СЮЖЕТНО-РОЛЬОВА ГРА НІЧОГО НЕ ВИМАГАЄ ВІД ДИТИНИ, РЕЗУЛЬТАТ ГРИ НЕ ПРОДУКТИВНИЙ. ДІЇ В ГРІ І РЕЗУЛЬТАТ ГРИ Є ДЛЯ ДИТИНИ ЗАДОВОЛЕННЯМ.
САМЕ СЮЖЕТНО-РОЛЬОВА ГРА МАЄ НАЙБІЛЬШИЙ ПОТЕНЦІАЛ ДЛЯ ТВОРЧОГО ТА ОСОБИСТІСНОГО РОЗВИТКУ ДИТИНИ, В НІЙ ДІТИ ЗАСВОЮЮТЬ ПРАВИЛА КОМУНІКАТИВНОЇ ПОВЕДІНКИ, СПРЯМОВАНОЇ НА ПАРТНЕРІВ У СПІЛЬНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ; ВЧАТЬСЯ ВЗАЄМОДІЯТИ З ОДНОЛІТКАМИ, РОЗВ'ЯЗУВАТИ КОМУНІКАТИВНІ ЗАВДАННЯ. САМЕ В СЮЖЕТНО-РОЛЬОВІЙ ГРІ ПРОЯВЛЯЮТЬСЯ ТА РОЗВИВАЮТЬСЯ НОВОУТВОРЕННЯ ДОШКІЛЬНОГО ДИТИНСТВА: ПСИХІЧНІ ПРОЦЕСИ, ЗДАТНІСТЬ ДО САМОСТІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ, ЕЛЕМЕНТИ ДОВІЛЬНОЇ ПОВЕДІНКИ, ВМІННЯ ПІДПОРЯДКОВУВАТИ СВОЇ БАЖАННЯ ЛОГІЦІ СЮЖЕТУ ТА ПРАВИЛАМ ГРИ, ЗАСВОЄННЯ НОРМ СУСПІЛЬНОЇ ПОВЕДІНКИ ТА ОПАНУВАННЯ ПРАВИЛ ПАРТНЕРСЬКОЇ ВЗАЄМОДІЇ.
В СЮЖЕТНО-РОЛЬОВІЙ ГРІ СТВОРЮЄТЬСЯ ЗОНА НАЙБЛИЖЧОГО РОЗВИТКУ, ВІДБУВАЄТЬСЯ ОПАНУВАННЯ СОЦІАЛЬНОГО ПРОСТОРУ ЧЕРЕЗ СПІЛКУВАННЯ З ДОРОСЛИМИ ТА ОДНОЛІТКАМИ.
ВСЕ ЦЕ ДОПОМАГАЄ ДИТИНІ НАВЧАТИСЯ САМОСТІЙНО ПЛАНУВАТИ, ВИКОНУВАТИ ТА КОНТРОЛЮВАТИ ВЛАСНУ ДІЯЛЬНІСТЬ. ТОЖ ОСНОВНИМИ ВЛАСТИВОСТЯМИ СЮЖЕТНО-РОЛЬОВИХ ІГОР ДОШКІЛЬНЯТ Є САМОСТІЙНІСТЬ, ТВОРЧІСТЬ, КОЛЕКТИВНІСТЬ.
СЮЖЕТНО-РОЛЬОВА ГРА Є СИНТЕТИЧНИМ ВИДОМ ДІЯЛЬНОСТІ, ЩО ІНТЕГРУЄ У СОБІ РІЗНІ СКЛАДОВІ ОСОБИСТІСНОГО РОЗВИТКУ ДИТИНИ.
ГРА ЯК ЗАСІБ НАВЧАННЯ І ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ, ПОВИННА НЕСТИ ЇМ РАДІСТЬ. ЗНАЧЕННЯ ГРИ У РОЗВИТКУ ОСОБИСТОСТІ ЗНАЧНОЮ МІРОЮ ЗАЛЕЖИТЬ ВІД ПРОФЕСІОНАЛІЗМУ ПЕДАГОГА, ВОЛОДІННЯ НИМ МЕТОДИКОЮ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА КЕРІВНИЦТВА ДИТЯЧОЮ ГРОЮ. ЩОБ КРАЩЕ ПІЗНАТИ СВІТ, ТРЕБА НАВЧИТИ ДІТЕЙ ГРАТИ.
НАСАМПЕРЕД, ТРЕБА ПОДБАТИ ПРО ТОЙ НАВКОЛИШНІЙ СВІТ, ЯКИЙ МАЄМО ВІДКРИТИ ДИТИНІ ВІДПОВІДНО ДО ПРОГРАМНИХ ВИМОГ РОЗВИТКУ ГРИ .
20.09.2022р.
Вебінар
https://youtu.be/DjgfmrYNPj8
04.10.2022р.Опрацювання твору В.О.Сухомлинського"Серце віддаю дітям
Василь Сухомлинський
СЕРЦЕ ВІДДАЮ ДІТЯМ
Шановні читачі, колеги - вчителі, вихователі, директори шкіл! Ця праця є підсумком багаторічної роботи в школі-підсумком роздумів, турбот, тривог, хвилюванні. Тридцять три роки безвиїзної роботи в сільській школі були для мене великим, ні з чим не порівнянним щастям. Я присвятив своє життя дітям і після тривалих роздумів назвав свою працю "Серце віддаю дітям", вважаючи, що маю на це право. Хочеться розповісти педагогам - і тим, хто трудиться в школі зараз, і тим, хто прийде в школу після нас, - про великий період свого життя - періоді, який дорівнює десятиріччю. Від того дня, коли маленька дитина-нетяма, як часто ми, педагоги, називаємо його, приходить в школу, до тієї урочистої хвилини, коли юнак чи дівчина, отримуючи з рук директора атестат за середню школу, стає на шлях самостійного трудового життя. Цей період є періодом становлення людини, для вчителя ж він - величезна частина його життя. Що найголовніше було в моєму житті? Без роздумів відповідаю: любов до дітей.
Може бути, ви, шановні читачі, з чимось в моїй праці не погодитеся, можливо, що-небудь в ньому здасться вам дивним, дивним, заздалегідь прошу вас: не можете робити висновків цю книгу як універсальне посібник з навчання дітей, підлітків, юнаків, дівчат. Якщо висловитися на мові педагогічної термінології, то ця праця присвячений позакласної виховної роботи (або: виховної роботи у вузькій сенсі цього поняття). Я не ставив своїм завданням охопити урок, все дидактичні деталі процесу вивчення основ наук. Якщо говорити мовою тонких людських відносин, то ця праця присвячений серцю педагога. Я прагнув розповісти про те, як ввести маленької людини в світ пізнання навколишньої дійсності, як допомогти йому вчитися, полегшити його розумову працю, як пробудити і затвердити в його душі благородні почуття і переживання, як виховати людську гідність, віру в добрий початок в людині, безмежну любов до рідної землі, як зернята в тонкий розум і чуйне серце дитини перші зерна вірності піднесеним комуністичним ідеалам. Книга, яку ви зараз взяли в руки, присвячена виховній роботі з початковими класами. Іншими словами, вона присвячена світу дитинства. А дитинство, дитячий світ - це світ особливий. Діти живуть своїми уявленнями про добро і зло, честь і безчестя, людську гідність; у них свої критерії краси, у них навіть свій вимір часу: в роки дитинства день здається роком, а рік вічністю. Маючи доступ в казковий палац, ім'я якому - Дитинство, я завжди вважав за необхідне стати в якійсь мірі дитиною. Тільки за цієї умови діти не будуть дивитися на вас як на людину, випадково проник за ворота їх казкового світу, як на сторожа, який охороняє цей світ, сторожа, якому байдуже, що робиться всередині цього світу. Ще одне застереження хочеться зробити в зв'язку зі змістом книги і характером досвіду.
Початкова школа - це перш за все творча праця одного вчителя. Тому я свідомо уникав показу праці педагогічного колективу, батьків. Якби все це було показано в книзі, вона виросла б до величезних розмірів. У книзі про дитинство неможливо було не сказати про сім'ї, з яких прийшли діти, про батьків. В окремих сім'ях, особливо після другої світової війни, була похмура, іноді гнітюча обстановка, деякі батьки ніяк не могли стати прикладом для дітей. Я не міг промовчати про це. Якби я не дав повної, правдивої характеристики сімейної обстановки, незрозуміла була б спрямованість всієї системи виховної роботи. Я твердо вірю в могутню силу виховання - в те, у що вірили усі видатні педагоги.
